Афганістан болить моїй душі 

    15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Саме цього дня  1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом десяти років брали участь у війні на території цієї країни.Афганська війна – сама трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна.  Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя __ українців і залишила по собі невиліковні рани у 150 тисячах українських родин.  Важко сказати, хто і як буде сприймати цю книгу: розуміти чи  засуджувати  афганські події, не визнавати героїв цієї війни, але для кожної розумної людини мужність і героїзм воїнів-інтернаціоналістів – речі безспірні. До того ж, ще живі матері, які  оплакують своїх полеглих синів, дружини і діти воїнів-афганців. Нарешті, для тих, хто не хоче визнавати цю війну і намагається витіснити її з історії нашої держави, варто побувати на кладовищах, де щороку стає все більше могил афганців, які передчасно померли через поранення і хвороби.

Двадцять чотири роки пройшло з лютого 1989 року, коли останній радянський солдат покинув  Афганістан. Багато горя принесла війна в родини простих українців. Проте й досі за ті  рішення доводиться розраховуватися життями і долями солдат та офіцерів, які там воювали. Ще й досі сняться їм гори, походи, стрілянина бою.. і друзі, яких втратили, або зранені і душевно спустошені повернулися додому.